![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Entry tags:
Про тєкуще -2
Тре підсумки року підвести. Настрою щось писати особливо нема, але що поробиш, маю якось зафіксувати історичний момент.
Корочє, 2022 виявився найважливішим роком мого життя. Одночасно з цим, він мені якось не зайшов, якщо чесно.
З одного боку я втратив все, що мав. Реально, на якісь момент часу все моє барахло спокійно влізало в наплічник. Насправді, це не так жахливо і страшно, як здається на перший погляд. Це як пірнати в крижану воду, важко змусити себе зробити перший крок, а потім вже активність якось виведе на накатану. Або випливеш, або всі проблеми разом підуть.
Я втратив кількох важливих для мене людей, яких я не забуду ніколи.
З іншого боку, матеріальне - це ніщо. Воно приходить з пилу і стає пилом. Родина ціла, і ті, хто за кордоном, і ті, хто воює, тож саме це для мене найголовніше.
Цей рік також видав мені персональний квест - перетворити себе з мирної людини на немирну людину. Це ускладнювалось тим, що я є дятлом, який проїбав початок війни у 2014 року і не почав працювати в цьому напрямку раніше. Де Ті-бончік був вісім років? Єбланів. Думав, що, раз його держава до зброї не кличе, все якось порішають без нього. Вийшло інакше, і до зброї довелось ставати самостійно, власними силами.
Про мої відносини з ТЦК я напишу комедію абсурду років десь за десять - коли в мене перестане сіпатись око і коли це вже не буде загрожувати кар'єрам осіб, що приймали безпосередню участь. Тут достатньо сказати, що після н-ної спроби цей процес почав нагадувати биття лобом у стінку і отримав характер патологічної одержимості. Це биття лобом не схвалював ніхто, ані родина, ані колеги, ані людина, чиєї руки я так і не попросив (і тепер вже і не попрошу - бо сенсу немає). Був би поруч брат, він би вбив мене нафіг.
Але це був мій особистий гейс. Я майже не йобнувся від невдач, але
Мене підтримали мої друзі. І нові, і старі. Ті, хто ділилися всім, що мають, ті, хто мав мужність залишитись людиною навіть черед чортів, ті, що стали для мене прикладом, ті, що не дали залишитися наодинці і гризти себе. Я не буду називати імена для публіки, а сам я ніколи їх не забуду. Хлопці, бляха,ви для мене як ще одна сім'я. Не знаю, чим і як збудував ці відношення, але я певен, ви кращі люди, ніж я колись стану. Дякую.
Цей рік завершується. Завтра почнеться новий, який принесе нові випробування. Але я знаю, що ми переможемо. Моя Україна - це люди, які потребують захисту. Яких я мрію побачити знову і до яких я повернусь.
І тепер я маю засоби, щоб це зробити. Бо так, Ті-бончік більше не в тро.
З Новим роком, шановні. Слава Україні!
Корочє, 2022 виявився найважливішим роком мого життя. Одночасно з цим, він мені якось не зайшов, якщо чесно.
З одного боку я втратив все, що мав. Реально, на якісь момент часу все моє барахло спокійно влізало в наплічник. Насправді, це не так жахливо і страшно, як здається на перший погляд. Це як пірнати в крижану воду, важко змусити себе зробити перший крок, а потім вже активність якось виведе на накатану. Або випливеш, або всі проблеми разом підуть.
Я втратив кількох важливих для мене людей, яких я не забуду ніколи.
З іншого боку, матеріальне - це ніщо. Воно приходить з пилу і стає пилом. Родина ціла, і ті, хто за кордоном, і ті, хто воює, тож саме це для мене найголовніше.
Цей рік також видав мені персональний квест - перетворити себе з мирної людини на немирну людину. Це ускладнювалось тим, що я є дятлом, який проїбав початок війни у 2014 року і не почав працювати в цьому напрямку раніше. Де Ті-бончік був вісім років? Єбланів. Думав, що, раз його держава до зброї не кличе, все якось порішають без нього. Вийшло інакше, і до зброї довелось ставати самостійно, власними силами.
Про мої відносини з ТЦК я напишу комедію абсурду років десь за десять - коли в мене перестане сіпатись око і коли це вже не буде загрожувати кар'єрам осіб, що приймали безпосередню участь. Тут достатньо сказати, що після н-ної спроби цей процес почав нагадувати биття лобом у стінку і отримав характер патологічної одержимості. Це биття лобом не схвалював ніхто, ані родина, ані колеги, ані людина, чиєї руки я так і не попросив (і тепер вже і не попрошу - бо сенсу немає). Був би поруч брат, він би вбив мене нафіг.
Але це був мій особистий гейс. Я майже не йобнувся від невдач, але
Мене підтримали мої друзі. І нові, і старі. Ті, хто ділилися всім, що мають, ті, хто мав мужність залишитись людиною навіть черед чортів, ті, що стали для мене прикладом, ті, що не дали залишитися наодинці і гризти себе. Я не буду називати імена для публіки, а сам я ніколи їх не забуду. Хлопці, бляха,ви для мене як ще одна сім'я. Не знаю, чим і як збудував ці відношення, але я певен, ви кращі люди, ніж я колись стану. Дякую.
Цей рік завершується. Завтра почнеться новий, який принесе нові випробування. Але я знаю, що ми переможемо. Моя Україна - це люди, які потребують захисту. Яких я мрію побачити знову і до яких я повернусь.
І тепер я маю засоби, щоб це зробити. Бо так, Ті-бончік більше не в тро.
З Новим роком, шановні. Слава Україні!
no subject
no subject
no subject
no subject
Отримай від життя все.
А руку - попроси. (твоя їй потрібніша)
Ну і З Новим роком.
no subject
З Новим роком, себе бережи
no subject
Конечно. Надеемся уже на следующий.
no subject
no subject
-
Что ж. Видимо пришло время рассказов про сухпайки и всякую нечисть на Т-72 от первого лица.
Имею желание прочитать по выходу!
no subject
Ще не зовсім підійшло, але підійде. Зробимо, з урахуванням вимог ОПСЕК та наказів Бога і безпосереднього командира.
Ну і той, червоний шеврон то не тих, хто лазить у Т-72. Ми ті, хто змушує землю горіти.
Ти давай там, себе бережи.
no subject
-
Я как бы все, собрал жопу и уже месяц как в у моря, за две границы от РФ. Надо было раньше, конечно.
no subject
Але тим не менш. Зі святами!
no subject
Героям Слава!
Бажаю тобі всіляких успіхів у твоїй нелегкій справі!
no subject
no subject
no subject
no subject
Будем честны - февраля-22 ждали 2% самых поехавших русофобов ("ну не может пыняу быть НАСТОЛЬКО дегенератом!"), они примерно как адмирал Хэлси ("Вы не можете начать собственную войну, адмирал!").
>Понимаешь, у меня под рабочим столом в кабинете сидела Война - и когда я садился за стол, она дергала меня за брючину и спрашивала, готов ли я, где у меня аптечка, где у меня рация, где у меня спальник, снаряга, принадлежность для чистки автомата. Она жила не только под рабочим столом, она жила под кроватью, за диваном, в шкафчике над умывальником, Война не врала - она честно говорила, что придет ко мне в самый лучший день и заберет к себе, скажу сразу - она не врала. Поэтому когда Война снова завелась под кроватью в феврале, а осенью принесла повестку, у меня была аптечка, теплая одежда, термуха, снаряга, аптечка, спальник и много-много прочей хуйни, которая осталась у меня после первого дембеля (плюс содержимое головы). Я даже зажигалки Bic раз в год менял, просто по привычке. Пока вы покупали часы с зарплату и курвуазье, парень, я покупал неуставной несгораемый комбез, термобельё, покупал гармин, да, блядь, вырезал и экономил, клянчил у родителей солдат, представляешь? Потому, что я знал, что однажды Война вылезет из-под стола и что это неизбежно.
no subject
Та ну ніт. Кадровий склад зсу готували до дій під час вторгнення щонайменш з літа 2021. Десь під листопад розмови про можливий напад вже активно циркулювали в змі. Власне, люди скоріш сподівались на те, що весь двіж обмежиться вводом військ в дири.
no subject